flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Історична довідка

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
 
          

 

Історія судочинства Полтавщини тісно повязана з історією України і її народу. Внаслідок визвольної війни 1648 – 1654 років землі Полтавщини були звільнені від польської влади. Суди, які діяли за часів польського панування були скасовані, хоча закони, якими вони керувалися були підтверджені в основному договорі Б.Хмельницького з Москвою в 1654 році.

             Цими законами були: Литовський статут в редакції 1588 року, надрукований у Вільні (Вільнюсі) в друкарні братів Мамоничів; в містах з Магдебургзьким правом діяли приватні збірники законів польських правників: Н.Яцкера – “Спекулюм Саксонум”, П. Щербича – “Спекулюм Саксонум альбо Право Саске” та Б.Гроїцького – “Порядок...”

             У вісімнадцятому столітті життя на Полтавщині, як і у всій Козацькій державі ускладнилося, помножилися різного роду конфлікти, які вимагали судових рішень. В цей-же час роки війни та Руїни властиво привели до втрати багатьох суддів, а сотники , та і сам полковник Полтавського полку не могли повною мірою виконувати судійські функції. По суті, знавцями законів залишилися нижчі судові урядовці – писарі. Як наслідок  вказаного – множилися скарги на судові рішення гетьманові та московському урядові.

             В 1721 році в якості апеляційної судової інстанції було призначено Малоросійську Колегію, але це не допомогло, оскільки більшість її членів не розуміли мови, якою були написані закони. За наказом Петра Першого закони стали перекладати російською мовою, але переклад затягнувся, а проект Кодексу так і не дістав офіційної санкції. Проте, за свідченнями досвідчених правників тієї доби він “повнотою та ясністю викладу норм закону й абстрактних правових дефініцій та досконалою юридичною термінологією далеко перевищував існуючі тоді правові книги”.

             Судова реформа 1864 року встановила трьох-рівневу систему судів в Російській імперії: 1) мирові суди; 2) суди, що їх обирало населення; 3) Державний окружний суд з кримінальною і цивільною судовими палатами. На Полтавщині судова система була представлена першими двома судами з наведених.

На початку 1919 року для боротьби з “контрреволюцією” в Україні утворено “Всеукраїнську Надзвичайну Комісію (ВУЧК), під керівництвом Лациса.

 

В Полтаві діяла губернська ЧК, залізнична ЧК, а на місцях – повітові ЧК. Крім вказаних установ діяв трибунал, на чолі з Сметаничем Соломоном Доновичем, який одночасно був завідуючим губернським управлінням юстиції та членом колегії  Губ.ЧК.

 

 

Трагічність цього періоду отримала відповідного розголосу лише в часи незалежної  Української держави. Обшуки за підозрою чи за доносом,  розстріли без суду та слідства за приналежність до “буржуїв”, інтелігенції, офіцерів, за підозрою в “контрреволюції” стали повсякденним явищем. Так, наприклад, із свідчень, отриманих від сучасників того часу (див.І.Мазепа. Україна в огні й бурі революції, т.2, с.8-9, Прага, 1941-42рр.) в Полтаві чекіст Шуров пишався тим, що “кінчає четверту тисячу хохлів”.

 

                      Полтавський  обласний  суд створено на підставі  постанови ЦВК  УСРР від 20 травня 1932 року  “Про зміну в організації судових органів України” та постанови ЦВК СРСР  “Про поділ Харківської області на Харківську і Полтавську” від 22 вересня 1937 року.

 

                      Рішенням Полтавського обкому  КП(б)У  організаційні заходи по формуванню обласного суду  здійснювались під керівництвом Урізченка П.С., який згодом  був обраним Полтавською обласною Радою депутатів трудящих терміном на п’ять років головою Полтавського обласного суду.

 

                      Обласною Радою членами Полтавського обласного суду були обрані Гресь І.С. і Шмулевич.

 

             16 серпня 1938 року був прийнятий Закон “Про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік, за яким судова система поділялась на суди СРСР і суди союзних республік. В Полтавщині  діяв обласний  та народні суди, лінійний суд Південно-Західної залізниці та військові трибунали з’єднань Червоної Армії, які дислокувались на території області. Нагляд за судовою діяльністю всіх судових органів здійснював Верховний Суд СРСР

 

             Формування тоталітарного режиму призвело до створення на Україні позасудових карально-репресивних органів. Значною мірою це відбувалося у зв’язку з тим, що суди чинили опір репресіям.

 

             В Полтавській області до складу так званої “трійки” (карального позасудового органу) входили: 

 

1.                          Марков В.С. – третій секретар Полтавського обкому КП(б)У, (з лютого 1938 року – перший секретар Полтавського обкому КП(б)У);

 

2.                          Волков О. – начальник обласного управління НКВС

 

3.                          Федоров О.Я. – прокурор Полтавської області.

 

            З 22 вересня і до кінця 1937 року за сфальсифікованими справами першої категорії ( санкція по яких передбачала вищу міру покарання – розстріл) засуджено 1944 осіб, за другою (ув’язнення або заслання) – 2363 особи.

Протягом січня – липня 1938 року на Полтавщині заарештовано 6791 особу,   4353 осіб притягнено до кримінальної відповідальності. З вказаної кількості   до 3721 притягнених до кримінальної відповідальності був застосований розстріл.

 

 

       

 

          З наведених даних у судовому порядку слухалися справи лише 286 осіб, причому жодна з них не  закінчилася смертним вироком.

Полтавський обласний суд

Організаційні заходи з формування  Полтавського обласного суду, відповідно з  рішенням Полтавського обкому КП(б)У, здійснювались під   керівництвом Урізченка П.С., який згодом Полтавською   обласною Радою депутатів трудящих був обраним головою Полтавського обласного суду терміном на п'ять років. Членами Полтавського обласного суду радою депутатів трудящих були також обрані Гресь І.С. і Шмулевич.У червні 1941 року розбудову права й судочинства в Україні перервала Велика Вітчизняна війна. Перед судовими органами постали нові завдання, насамперед - забезпечити твердий порядок і всі необхідні умови для перемоги над нацистами. До кінця серпня 1941 року обласний і народні суди припинили свою  роботу. Переважна більшість суддів і оперативних працівників суду пішли на фронт. Із зброєю в руках захищали Вітчизну судді Полтавського обласного суду Урізченко П.С., Довгальов О.Д., Борщ І А., Потапенко В.І., Вігловський В.І., Шкурупій Д.І., Каргополов О.П., Шевченко Ю.П., Міщенко І.М., Рінейський С.К. та інші. Восени 1943 року, після звільнення Полтави від німецьких окупантів, Полтавський обласний суд відновив свою роботу. Організаційні заходи, повязані з формуванням складу суду, здійснювались під керівництвом Урізченка П.С. У книгу наказів Полтавського обласного суду 25 вересня 1943 року за підписом голови обласного суду Урізченка П.С. внесено наказ №1: «Цього числа я приступив до організації Полтавського обласного суду, ліквідованого в 1941 році у звязку з окупацією Німеччиною Полтавської області».    

                                                                                    

                                                                                                         

З членів обласного суду станом на жовтень 1943 року, крім Урізченка П.С., були Борщ Іван Артемович та Баштовенко Феодосій Іванович. Із евакуації 7 жовтня 1943 року повернувся  та приступив до виконання обовязків заступник голови суду Довгальов О.Д., а в березні 1944 члени обласного суду Марченко С.Д. та Гресь І.С. З 1944 по 1953 роки колектив Полтавського обласного суду очолював Олександр Данилович Довгальов, а його заступниками були Ірина Станіславівна Гресь (заступник голови в цивільних справах) і Петро Якович Федоров (заступник голови в кримінальних справах), які мали достатній досвід суддівської роботи. В період з 1953 по 1959 роки Полтавський обласний суд очолював Дунець Федір Артемович, родом з Хмельниччини,  з 1941 по 1943 роки воював на фронтах Великої Вітчизняної війни, в зв’язку з тяжким пораненням був комісований з військової служби, працював у тилу. Після закінчення війни здобув юридичну освіту, був обраний народним суддею однієї з дільниць у Хмельницькому. З 1959 по 1971 рік Федір Артемович Дунець очолював прокуратуру Полтавської області. Протягом 16 років (1959-1985) Полтавський обласний суд очолював Володимир Іванович Потапенко, заслужений юрист Української PCP, за сумлінне виконання посадових обов’язків нагороджений орденом Леніна та рядом  державних відзнак. Заступниками голови суду в кримінальних справах у цей період були: Вігловськии Володимир Іванович ( 1960 -1981 pp.), та  Анісімов Микола Михайлович (1981 -1994 pp.). В 1986 році головою Полтавського обласного суду було обрано Михайла Григоровича Тягнирядна, який протягом 9 роки очолював суд, а в 1995 році вийшов у відставку. Заступником голови суду в цивільних справах з 1985 по 1995 рік працював Оніщенко Віталій Іларіонович.

 

  

В 1995 році Полтавський обласний суд очолив  Віталій Іларіонович Оніщенко. В 2001 році відповідно  до  Указу  Президента України Полтавський обласний суд реформовано в Апеляційний суд Полтавської області. Головою Апеляційного суду Полтавської області з 2001по 2010 рік був Віталій Іларіонович Оніщенко. Заступником голови суду у цивільних справах протягом 1995 — 1998 років працював Хлистун Анатолій Іванович, а  з 2000 по 2005 роки - Тягнирядно Михайло Григорович. З 1995 по 2002 роки і з 2008 по 2015 рік заступником голови суду у кримінальних  справах  працював Мілаш Сергій Павлович. Станом на 16.05.2017 року  в Апеляційному суді Полтавської області  працює 30 суддів і 110 працівників апарату суду, які гідно продовжують традиції людей,  присвятивших своє життя нелегкій, цікавій і відповідальній професії, що має на меті утвердження в суспільстві справедливості та верховенства права. За часи діяльності Полтавського обласного, а згодом апеляційного суду області 7 суддів було удостоєно почесного звання «заслужений юрист». До липня 2010 року, а саме – до прийняття Закону україни «Про судоустрій і статус суддів», майже всі судді і працівники апарату суду відзначалися і заохочувалися відзнаками та нагородами органів державної влади, - а саме : Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Верховного суду України. Вищої Ради юстиції та інших органів влади і місцевого самоврядування. Вказане свідчить про те, що судді і працівники обласного суду (нині апеляційного суду), завжди сумлінно виконували і виконують покладені на них обов’язки